Цепєпад або байк який не зміг!)

Почувши назву змагання “Чортківський первал” перше, що прийшло на думку – нереально довгий апхіл та накручена траса навколо нього, а що може бути кращим для карпатських хлопців які полюбляють спітніти в підйом? Відразу кинув око на цю гонку, а непоганий стимул від органцізаторів у вигляді хороших призовів ще більше змушував облизуватись при першій згадці про гінку в Чорткові.

На жаль з місцевим марафоном Три Замки нічого не вийшло, а Хода моїх підопічних потрошку поверталась до гоночного стану, потрібно їхати перевіряти ногу.
Не легкий трансфер зачистив лави бажаючих з нашої команди, тож сміливе тріо у складі ( Дракон, Варан, Усач ) купили білети, оплатили стартові внески,
а там вже включати задню ніколи.

Моя пригода почалась досить приємно, відносно легкий трансфер Мукачево-Рахів, привітний та гостинний “ночлєг” у Андрюши, катка неймовірними Рахівськими трейлами, де в серпні стартує тренувальний табір «BIG BIKE training camp ( Dragobrat )” дегустацій місцевої піци. 

Ще один наш боєць приїздив на день пізніше, йому не так пощастило з трансфером і Алекс приїхавши у Т-Рахів проклинав все підряд, але гламурний вагон поїзда Рахів – Київ, яким ми їхали до місця подальших подій, трошки улибнув його і зняв стрес) Потяг, посмішки, їжа, сон …
Вечірній приїзд до Чорткова, вечеря, хостел всі діла.

Прикидуючи можливі розклади на гонку я розумів, що траса гонки “Чортківський перевал” ніякого відношення до перевалу не має і все коло це швидкісний ровняк
з невеличким прищиком в першій половині траси, було передбачувано, що хтось буде натягувати тож поклав собі завдання сидіти з лідерами і не рипатись першу половину дистанції, а там вже як карти ляжуть. На оглядовому колі, під час якого умудрились декілька разів заблукати, я згадую Чемпіонати України з марафону в Кропивницькому ( бувш. Кіровоград ) де так само рівнина і нереальні натяги які я так не люблю, втішало лише те, що дистанція коротша ніж на марафоні і є хоч якийсь пупок.

Організація на належному рівні.. остані настанови від священика який освіжив всіх учасників і пора на старт. Зібралось в категорії еліта хлопців не багато,
але всі зарядженні та можуть дати прикурити.

І от він старт, натягує Сергій, впевнено сиджу в нього на колесі, пасу Женю ( новий Чемпіон України 2018 серед цюбителів) який тихенько сидить в хвості групи і тут вистрілює якийсь хлоп да натягує значно потужніше, сидіти вдається але в очах вже почервоніло, наближався перший пупок вдалось всидіти, відсіяли двох хлопців і тепер нас четверо, на початку другого пупка в мене стається невеличкий трабл, злітає ланцюг, але якимось дивом зміг поставити його на місце не злізаючи з байку, втратив у швидкості та трійка поїхала від мене, далі швидкісні рівнинні ділянки на невеличкі спуски, на одному з трейлів по лісу в мене знов падає ланцюг, змушений зупинитись та поставити на місце, мене наздоганяють хлопці з другої пачки, сідаю за ними в другій половині кола в перед вийшов Гоменюк ( знаю хлопця ще з гонок офіційних чемпіонатів ) натягує добряче та настільки, що ми залишись вдвох, такі розклади мені підходили, адже працювати з хорошим паровозом це шанс дібрати попередню групу ( це був мій єдиний шанс ).

 Зірки цього дня стали таким чином, що всі мої плани та надії перекреслило третє падіння ланцюга на швидкому та роздовбаному спуску в кінці кола, Гоменюк поїхав. В мене настрій на ноль, злий на байк, залишається працювати самому,та добирати. З бойовими думками заїжджаю на друге коло і тут …. як ви думаєте, що сталось??… ні, в мене знов падає ланцюг, мать його. А потім ще раз в середині другого кола. тут я вже зовсім зловив “діпрєсуху”. гонку вирішую завершити та не мучати себе і перестати грати з ланцюгом у вище землі. Але не тут то було… 

Бачу мій вихованець Андрій Лофердюк, майорить десь на хвилиніу по заду мене та намагається втекти від переслідувачів ( лідирує в категорії аматори ) я відразу включив режим “супер грегарі”. Чекаю Андрія, саджаю на колесо, та починаю тягнути, йому залишалось ще одне коло тож моя допомога йому б не завадила, план простий: відїхати від переслідувачів як можна далі. Але клятий ланцюг та роздовбаний спуск не дав змоги втілити і цю коварну затєю в реальність, після чого спокійно проїхав третє коло та зійшов з дистанції.  Тай таке як каже Алекс « Агонь непопровимый» …

Андрюша благополучно фінішував та здобув перемогу, чим дуже пишаюсь, адже перемоги вихованців це і твої перемоги також, ще один мій підопічний Алекс, закінчує гонку на 6 позиції, що теж дуже добре. загало всі вийшли зодоволенні. Круте нагородження, розіграш призів відпочинок та нічна дорога додому).

Привезли додому замєс різноманітних емоцій в мені бурлить жаль за невдалу гонку для себе та гордість за хороший виступ хлопців, але це напевне головне адже головная моя роль зараз – це бути ефективним коучом який зроить вс від себе залежне для перемоги своїх спортсменів)) тому некс рейс яворнів за тиждень. Ту бі контініум.))

#csl #lidermtbteam #nutrixxion #race #Go_Dragon #Go_Usach

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *